Зоб Хашимото (хасімото)

Головна »
Список хвороб »
ЗОБ »
Зоб Хашимото (хасімото)

Зоб Хашимото (хасімото)

Зміст статті:

  • Що таке зоб Хашимото?
  • Симптоми зобу Хашимото
  • Причини зобу Хашимото
  • Лікування зобу Хашимото

Що таке зоб Хашимото?

Зоб Хашимото (автоімунний тиреоїдит) – це запалення щитовидної залози, яке протікає хронічно і викликається аутоімунними порушеннями. Імунна система хворого виробляє антитіла, які атакують клітини щитовидної залози. На тлі цього захворювання часто розвивається первинний гіпотиреоз.

Тиреоїдит Хашимото зазвичай проявляється після 50 років приблизно у 1% населення. У жінок хвороба зустрічається набагато частіше, ніж у чоловіків. Симптоми вперше описав Хакару Хашимото (альтернативний варіант транскрипції – Хасімото), японський хірург, у 1912 році.

Клінічні варіанти аутоімунного тиреоїдиту Хашимото:

  • Гіпертрофічна (гіперпластичних) форма, при якій утворюється зоб;

  • Трофічна форма – сполучні тканини замінюють тканини органу, заліза зменшується в розмірах у зв’язку з загибеллю великої кількості тиреоцитов, виникає гіпотиреоз (недолік гормонів);

  • Вогнищева форма – уражається одна частка щитовидної залози.

Симптоми зобу Хашимото

На початкових стадіях аутоімунний тиреоїдит Хашимото (Хасімото) протікає непомітно, і довгий час симптоми не проявляються. Хворі скаржаться на загальну стомлюваність і слабкість. Основна ознака – збільшення або зміна форми щитовидної залози. Пацієнт часто цього не помічає. У більшості випадків хворобу виявляють випадково. При зобі великих розмірів пацієнти скаржаться на хворобливі відчуття і дискомфорт в області шиї.

Тривале існування зоба може стати причиною здавлення сусідніх органів – трахеї і стравоходу. Серед інших симптомів можна зазначити задишку, яка посилюється в горизонтальному положенні, зниження пам’яті, запори, порушення статевої функції, набряки, погіршення стану шкіри, волосся, їх нездоровий вигляд, ламкість нігтів.

Причини зобу Хашимото

У наш час, при сучасному рівні розвитку науки, вважається, що захворювання з’являється із-за вроджених порушень імунологічного контролю, що дозволяє порівнювати його з дифузним токсичним зобом. Обидва захворювання часто поєднуються з іншими аутоімунними розладами, не пов’язаними з ендокринною системою. В організмі хворого виробляються антитіла, які вступають у конфлікт з компонентами щитовидної залози, у результаті чого відбувається її аутоімунне ураження.

Фактори ризику аутоімунного тиреоїдиту:

  • Наявний дифузний токсичний зоб;

  • Хірургічні втручання на щитовидній залозі;

  • Аутоімунні патології в анамнезі;

  • Запальні процеси, інфекційні захворювання;

  • Родичі, хворі аутоімунним тиреоїдитом.

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та ще кілька слів натисніть Ctrl + Enter

Лікування зобу Хашимото

Первинний діагноз визначається виключно в тому випадку, якщо з’являється гіпотиреоз, різного роду ущільнення в щитовидній залозі або ж значно збільшується її обсяг.

При цьому захворюванні лабораторні дослідження показують, що кількість антитіл у крові значно вище норми. Не слід плутати аутоімунний тиреоїдит Хашимото (Хасімото) зі злоякісними новоутвореннями в щитовидній залозі, особливо якщо є щільний вузловий зоб. Важливо звернути увагу саме на вміст специфічних антитіл в крові, щоб виключити ймовірність раку.

По темі: Ефективний дієтологічний метод лікування аутоімунних захворювань

Пункційна біопсія дасть необхідну інформацію при вивченні щитовидної залози. Дуже важливо оцінити здатність залози виконувати свої функції. Вивчають рівень тиреоїдних гормонів, досліджують реакцію на радіоактивний йод, роблять пробу з тіроліберіном.

Лікування зобу Хашимото є тривалим, воно може займати кілька років. Дозу гормонів підбирають для кожного хворого індивідуально, враховуючи вікові особливості пацієнта, наявність або відсутність захворювань серця і судин. Кількість препарату розраховується так – 1,6 мкг левотироксину на кожен кілограм ваги хворого. Середня добова доза: 75-100 мг.

Хід терапії контролюють, визначаючи кількість гормонів в крові раз на 2 місяці. Необхідно також застосовувати глюкокортикостероидные препарати. Найчастіше, призначається преднізолон. Починають з 40 мг на день. Іноді його поєднують з імуностимуляторами. Оперативне втручання показано при підозрі на злоякісну пухлину, якщо щільність зобу велика, також при здавленні стравоходу і трахеї. Хірургічну операцію проводити досить складно, так як вона зачіпає велику кількість важливих кровоносних судин.

Хоча подібні втручання практикуються вже досить давно, вони можуть призвести до паралічу голосових зв’язок або пошкодження паращитовидної залози. До того ж, операція не вирішує проблему остаточно. Як би успішно вона не пройшла, пацієнт все життя буде приймати гормональні препарати. Завжди краще зважити всі ризики. Не слід вибирати хірургічне втручання без крайньої необхідності.

Автор статті: Зуболенко Валентина Іванівна, лікар-ендокринолог, спеціально для сайту ayzdorov.ru

Переклад матеріалу з дозволу автора сайту ayzdorov.ru