Шлуночкова екстрасистолія

  • Головна
  • Енциклопедія захворювань
  • Кардіологія

Шлуночкова екстрасистолія

Перебої в роботі серця: відчуття завмирання або сильний поштовх – це типові симптоми шлуночкової екстрасистолії. Поодинокі екстрасистоли – варіант норми, однак множинні екстрасистоли або часті епізоди аритмії – сигнал тривоги! Звертайте увагу на роботу свого серця!

Що таке шлуночкова екстрасистолія?

Шлуночкова екстрасистолія – це найбільш поширена форма аритмій, при якій спостерігається передчасне виникнення збудження і скорочення міокарда шлуночків. Ділянка міокарда, який самостійно генерує імпульс, називають аритмогенною вогнищем.

На думку фахівців, поодинокі екстрасистоли спостерігаються у кожної другої людини. Таке порушення ритму у практично здорових молодих людей зазвичай протікає безсимптомно і в більшості випадків є випадковою знахідкою при проведенні електрокардіографії (ЕКГ).

Виникнення шлуночкової екстрасистолії – не привід для паніки, проте вагомий привід для подальшого обстеження. У ряді випадків виникнення такого роду аритмій у хворих з важким захворюванням серця (перенесеним інфарктом міокарда, кардіоміопатією) створює ризик розвитку більш грізного порушення ритму серця, наприклад мерехтіння або фібриляції шлуночків.

Насторожуючі симптоми

Типовими симптомами шлуночкової екстрасистолії є неприємні відчуття в серці – перебої: сильне серцебиття, завмирання серця, сильний удар, «перекидання» і т. д. Доктор, який проводить аускультацію, зазначає неритмічність тонів серця і випадання пульсової хвилі. Множинні екстрасистоли можуть призводити до запаморочення і непритомності. У більшості випадків, людина емоційно реагує на виникнення аритмії: з’являється слабкість, відчуття страху, занепокоєння і т. д.

Шлуночкова екстрасистолія: причини

Фахівці виділяють функціональні та органічні екстрасистоли. Поширеною причиною функціональних екстрасистол є неврози та дисфункція вегетативної нервової системи з активацією її симпатичного відділу. Виникнення екстрасистол часто схильні молоді жінки, емоційно лабільні, що знаходяться в стресогенною обстановці. Куріння і зловживання алкогольними напоями також є факторами, що провокують розлади серцевого ритму. У ряді випадків поява поодиноких шлуночкових екстрасистол не має видимих причин.

Найбільш часта причина виникнення органічних шлуночкових екстрасистол – ішемічна хвороба серця, причому як її гострий варіант (коронарний синдром), так і хронічний, особливо після перенесеного інфаркту міокарда. Причиною розвитку шлуночкових екстрасистол можуть бути електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпернатріємія, наприклад, на тлі тривалого прийому сечогінних (салуретиків), захворювань нирок і т. д. Порушення ритму виникають також при деяких хронічних захворюваннях, наприклад при ендокринних проблеми (тиреотоксикозі і важкому перебігу цукрового діабету), а також при захворюваннях органів дихальної системи.

Лікування шлуночкової екстрасистолії

Якщо поодинокі шлуночкові екстрасистоли і непостійні, а їх виникнення не пов’язане із захворюванням серця, то специфічного медикаментозного лікування, як правило, не потрібно. Загальними рекомендаціями є нормалізація режиму праці та відпочинку, відмова від шкідливих звичок, раціональне харчування, прогулянки на свіжому повітрі і т. д.

Екстрасистоли, які виникають на фоні захворювань серця, вимагають пильної уваги. Обстеження і підбір терапії необхідно проводити у кваліфікованого спеціаліста – кардіолога або аритмолога. Оцінка стану хворих з шлуночковою екстрасистолією полягає в періодичному проведенні ЕКГ, УЗД серця, при необхідності – холтерівського моніторингу та проб з фізичним навантаженням.

Як правило, починають лікування шлуночкової екстрасистолії з корекції рівня артеріального тиску та усунення електролітних розладів. Важливо розуміти, що підбір антиаритмічних препаратів має проводитися строго за рекомендацією лікаря. Деколи для цього потрібна госпіталізація в стаціонар. Безконтрольний прийом медикаментів цієї групи, може ускладнити і погіршити стан пацієнта з шлуночкової экситрасистолией.

Залежно від стану, в комплекс терапії можуть включати препарати, що поліпшують роботу і метаболізм серцевого м’яза (кардиопротекторы). До призначення антиаритмічних препаратів існують певні свідчення, наприклад, прогресуюче зростання кількості екстрасистол, погіршення на цьому тлі роботи серця, поява групових і частих екстрасистол, що зберігаються шлуночкові екстрасистолії після перенесеного інфаркту міокарда і т. д.

При необхідності призначають прийом седативних засобів (фітопрепаратів), дієту, збагачену калієм. При наявності хронічних недуг, наприклад, захворювань щитовидної залози, потрібно проводити регулярну підтримуючу терапію і профілактичні огляди у фахівця.

Переклад матеріалу з дозволу автора сайту http://zdravoe.com/