Причини, симптоми і лікування вовчака крові

Головна »
Список хвороб »
Вовчак »
Причини, симптоми і лікування вовчака крові

Причини, симптоми і лікування вовчака крові

Визначення вовчака крові

Системна червона вовчанка зустрічається досить рідко, будучи в теж час невиліковним захворюванням ревматичного характеру. Вона викликає запалення і органічні порушення в різних тканинах організму, а також характеризується значними змінами клінічної картини крові.

Причини вовчака крові

Вовчак відноситься до аутоімунних захворювань, а це значить, що в організмі починають вироблятися антитіла до своїх же клітин, завдаючи тим самим шкоди здоровим тканинам. Імунна система бере тканини свого організму за чужі і намагається їх руйнувати. У результаті виявляються залученими в процес практично всі органи і системи організму, в тому числі і кровоносні.

Певну роль у виникненні червоного вовчака відводять вірусної інфекції. Дуже часто захворювання починає проявлятися після пологів, абортів, емоційних стресів і в результаті тривалого перебування на сонці, морозі – тобто під впливом зовнішніх факторів навколишнього середовища. В анамнезі хворих часто простежується алергія на лікарські засоби та харчові продукти в минулому.

Жінки хворіють в рази частіше, ніж чоловіки. Відомі випадки захворювання на червоний вовчак цілими сім’ями, що дозволяє говорити про генетичну природу захворювання. До групи підвищеного ризику відносяться особи, у яких вже є родичі, які страждають системним червоним вовчаком.

Симптоми вовчака крові

Червоний вовчак характеризується хвилеподібним перебігом захворювання, коли періоди ремісії і гарного самопочуття змінюються загостреннями, виявляються нові симптоми і посилюються запальні процеси в різних органах. І хоча клінічна картина може бути досить різноманітною, але існують і загальні ознаки – хронічна втомлюваність, набрякання та болючість суглобів, лихоманка неясної етіології, висипання на шкірі і порушення роботи нирок. Вовчак крові відноситься до ревматичних захворювань, тобто супроводжується ураженням сполучної тканини і суглобовими, м’язовими болями.

У хворих вовчанкою крові часто спостерігається анемія чи лейкопенія, тобто знижується кількість білих і/або червоних кров’яних клітин. Якщо відбувається зменшення тромбоцитів, розвивається тромбоцитопенія, що збільшує ризик виникнення кровотеч через порушення згортання крові. У деяких пацієнтів зростає схильність до появи тромбів в кровоносних судинах.

Серед інших симптомів виділяють сильне випадання волосся, біль у грудях, підвищену чутливість до сонячного випромінювання, зменшення червоних клітин крові. При переохолодженні з’являється почервоніння шкіри пальців рук або ніг. У деяких хворих з’являються сильні головні болі, незрозуміле раптове запаморочення, безпричинна депресія і апатія, судоми. Ознаки хвороби можуть проявлятися поступово, в різний час, як і нові симптоми, навіть через тривалий час після підтвердження діагнозу.

Діагностика вовчака крові

Діагностика вовчака крові може бути утруднена через особливості перебігу захворювання. Симптоми можуть проявлятися не відразу, а через деякий час після початку хвороби, дуже важко зібрати їх в одне ціле і скомпонувати. Тому в першу чергу потрібно докладний збір анамнезу, в тому числі і спадкового. Велике значення в постановці діагнозу має зовнішній огляд хворого.

Загальний клінічний аналіз крові дозволяє виявити порушення в системі кровотворення, для чого визначають вміст гемоглобіну і підраховують всі клітини крові, що складаються з лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів. Проводяться також біохімічні дослідження крові і реакція Вассермана, що показує при вовчаку хибнопозитивний результат. Вивчення антинуклеарних антитіл дає позитивні титри у більшості хворих з червоним вовчаком. Залежно від ступеня проявів захворювання і при певних показаннях призначаються та інші методи обстеження.

Лікування вовчака крові

Лікуючий лікар може періодично змінювати призначення препаратів, підбираючи їх строго індивідуально з тісним участю лікаря-гематолога, що спеціалізується на порушеннях крові. Лікарська терапія застосовується для запобігання загострень і продовження на якомога більш тривалий термін періоду ремісії, зведення до мінімуму ризику виникнення можливих ускладнень.

При виборі методу лікування обов’язково враховують вік пацієнта та його стан на момент огляду, клінічні симптоми, давність постановки діагнозу, а також спосіб життя хворого. Чим раніше хворий почне лікування, тим більше у нього шансів уникнути незворотних патологічних змін у внутрішніх органах і системах. Щоб домогтися позитивного і тривалого ефекту пацієнтам рекомендується ретельно виконувати всі рекомендації лікаря і постійно виконувати призначений режим.

Переклад матеріалу з дозволу автора сайту ayzdorov.ru