Перелом руки: причини, симптоми, діагностика та лікування

Детально про переломи рук (причини, діагностика, лікування)
Перелом руки — одне з найпоширеніших травматичних ушкоджень. Можливо порушення цілісності будь-якого сегмента верхньої кінцівки, проте найчастіше уражається нижня третина променевої кістки (перелом променя в типовому місці), хірургічна шийка плеча, фаланги пальців і п’ясткової кістки. Існує певний взаємозв’язок між рівнем перелому і віком пацієнта. Так, переломи шийки плеча частіше виявляються в осіб похилого віку, переломи променя в типовому місці — у дітей і літніх пацієнтів, переломи діафізи плеча, фаланг пальців і п’ясткових кісток — у хворих молодого і середнього віку.
Перелом руки може бути ізольованим або множинним. Особливо часто зустрічаються множинні переломи п’ясткових кісток і фаланг пальців. У ряді випадків переломи руки ускладнюються здавленням або пошкодженням нервів, особливо часто такі ускладнення виявляються при переломах діафізу плеча і внутрішньосуглобових переломах ліктьового суглоба. Можливо також поєднання з іншими травмами: переломом ключиці, переломом лопатки, переломами ребер, пошкодженням грудної клітки, переломом тазу, переломами нижніх кінцівок, ЧМТ, розривом сечового міхура, тупою травмою живота і пошкодженням нирки. Лікування переломів руки здійснюють травматологи.
Рука людини включає в себе три сегменти: плече, передпліччя і кисть. Плече створене однією трубчастою кісткою (плечовою), яка складається з полушаровидної головки, шийки (межі між головкою і діафізом), діафізу і розширеної та уплощеної нижньої частини, що закінчується блоком і голівчатим піднесенням. Над піднесенням розташовані два горбка — латеральний і медіальний надвиростки. Головка плечової кістки зчленовується з суглобовою западиною лопатки, утворюючи плечовий суглоб, а її дистальна частина з’єднується з блоковидною вирізкою ліктьової кістки і голівкою променевої кістки.
Проксимальні частини променевої та ліктьової кістки теж зічленяются між собою. Таким чином, утворюється складний ліктьовий суглоб, який включає в себе плечоліктевий, плечелучевий і ліктелучевий суглоби, укладені в загальну капсулу. Передпліччя утворено двома трубчастими кістками: променевою та ліктьовою. Променева кістка розташовується з боку великого пальця, ліктьова — з боку мізинця. У верхній (проксимальній) частині ліктьова кістка товща променевої, у нижній — навпаки. У середній частині кістки мають приблизно рівну товщину. У нижньому відділі променева кістка розширюється, а ліктьова звужується. Своїм дистальним кінцем променева кістка зчленовується з проксимальним рядом кісток зап’ястя, утворюючи променезап’ястковий суглоб.
Кисть складається з 27 кісток. У проксимальній частини кисті знаходяться 8 невеликих губчастих кісток зап’ястя, розташованих у два ряди (по 4 кістки в кожному). До дистального ряду кісток зап’ястя прикріплюються 5 трубчастих п’ясткових кісток, а до них — трубчасті кістки основних фаланг пальців. II-V пальці складаються з трьох фаланг, I палець — з двох. На відміну від інших п’ясткових кісток, I п’ясткова кістка з’єднується з кістками зап’ястя допомогою рухомого суглоба, що забезпечує повноцінне функціонування кисті: відведення і протиставлення великого пальця, захоплення предметів і т. Д.
Класифікація переломів руки.
Залежно від причини виникнення в травматології виділяють травматичні і патологічні (нетравматичні) переломи руки. Травматичні переломи руки утворюються при інтенсивному травматичному впливі на кістку з нормальною структурою. Патологічні переломи виникають при вроджених і набутих патологічних станах, що супроводжуються порушенням структури і міцності кісток, у тому числі при остеопорозі, остеомієліті кісткової кісті, доброякісній пухлини кістки, первинній злоякісній пухлині кістки, метастазуванні в кістку пухлин інших локалізацій, гіперпаратіреоідній остеодистрофії, генетично детермінованому недосконалому остеогенезі і деяких інших захворюваннях.
Всі переломи руки підрозділяються на відкриті (з пошкодженням шкірних покривів) і закриті (без пошкодження шкірних покривів). При порушенні цілісності шкіри в момент травми відкриті переломи руки називаються первичновідкритими, при пошкодженні шкіри уламком кістки через деякий час після травми (наприклад, в процесі транспортування) — вторичновідкритими. Відкриті переломи зазвичай повні, закриті переломи руки можуть бути повними або неповними. При повних переломах цілісність кістки повністю порушується. При неповних пошкодженнях кістка надламується, але не ламається повністю (тріщина), або від неї відривається невелику ділянку (відрив горбків кісток, крайовий перелом).
З урахуванням локалізації розрізняють такі переломи руки:
Епіфізарні — лінія зламу розташовується в області епіфіза (кінця) кістки. У більшості випадків це внутрішньосуглобні ушкодження. Метафізарні — лінія зламу локалізується в проміжній зоні між кінцем кістки і тілом кістки. Діафізарні — лінія зламу розташовується в області тіла кістки. Такі ушкодження, в свою чергу ділять на переломи у нижній, середній і верхній третині.
Залежно від напрямку і характеру зламу виділяють кілька видів переломів руки:
Поперечні — лінія зламу проходить перпендикулярно кістці. Поздовжні — лінія зламу розташовується паралельно кістці. Гвинтоподібні — лінія зламу нагадує спіраль. Косі — лінія зламу проходить під кутом до кістки. Осколкові — утворюється три або більше уламка. Роздроблені — утворюється велика кількість дрібних уламків.
Існують переломи руки зі зміщенням і без зміщення. З урахуванням зміщуючого фактора розрізняють первинне і вторинне зміщення. Первинний зсув виникає під дією травмуючої сили в момент ушкодження, вторинне утворюється внаслідок тяги м’язів, що прикріплюються до уламків кістки. Може спостерігатися зсув по ширині, по довжині, кутове або ротаційне (обертання одного уламка щодо іншого).
Всі переломи руки підрозділяються на стабільні і нестабільні. При стабільних переломах (зазвичай поперечних) відламки добре утримуються в правильному положенні. При нестабільних (косих, гвинтових) простежується виражена тенденція до вторинного зміщення через наростаюче скорочення м’язів.
Крім звичайних переломів руки існують переломовивихи — ушкодження, при яких одночасно спостерігається поєднання перелому і вивиху кістки. Зазвичай переломовивихи виникають при внутрішньосуглобових ушкодженнях, однак зустрічаються й інші комбінації, наприклад, перелом діафізу однієї з кісток передпліччя в поєднанні з вивихом в ліктьовому або променезап’ястковому суглобі (пошкодження Галеацці і Монтеджи). Переломи руки можуть ускладнюватися ушкодженням судин і нервів.
Переломи плеча.
Переломи плеча становлять близько 7% від загального числа переломів. Найпоширеніші — пошкодження хірургічної шийки плеча. Частіше страждають літні пацієнти, травма виникає при падінні на руку. Суглоб набряклий, болючий при рухах і пальпації, рухи різко обмежені. Для підтвердження діагнозу виконують рентгенографію плечового суглоба. Лікування зазвичай консервативне — закрита репозиція з наступним накладенням пов’язки Дезо, що відводить шини або пов’язки по Турнеру. При нерепоніруючих і нестабільних переломах у пацієнтів працездатного віку показано оперативне лікування — остеосинтез хірургічної шийки плеча пластиною або спицями.
Переломи діафізу плеча зазвичай виявляються в осіб середнього і молодого віку. Причиною стає прямий удар, викручування руки («поліцейський перелом») або падіння на руку. Можливо супутнє пошкодження променевого нерва. Травма проявляється болем, припухлістю, деформацією, патологічної рухливістю, крепітацією і різким обмеженням рухів. При пошкодженні нерва спостерігаються порушення чутливості і рухів в зоні іннервації променевого нерва. Діагноз уточнюють за допомогою рентгенографії плеча, при підозрі на ушкодження нерву призначають консультацію невролога або нейрохірурга.
Лікування може бути консервативним або оперативним. При виборі консервативної тактики накладають витяжку, яку після утворення первинної мозолі замінюють гіпсовою пов’язкою. Абсолютним показанням до операції є безуспішна спроба зіставлення уламків за допомогою скелетного витягування, інтерпозиція м’яких тканин, застаріла травма і загроза пошкодження нерва. У ряді випадків хірургічне втручання здійснюють за відносними показаннями для ранньої активізації хворого і запобігання розвитку посттравматичних контрактур. Можливий остеосинтез плечової кістки пластиною або внутрішньокістковим цвяхом.
При пошкодженні нерва і хорошому зіставленні кісткових уламків можливо консервативне лікування: іммобілізація, ЛФК, фізіотерапія, прийом лікарських препаратів, що сприяють регенерації нерва. При відсутності ознак регенерації нерва протягом декількох місяців показано хірургічне втручання — невроліз і пластика нервового стовбура з використанням аутотрансплантату з поверхневого нерва.
Ушкодження нижнього кінця плеча можуть бути поза суглобовими (надмищелковими) та внутрішньосуглобовими(мищелковими). Зазвичай пошкодження є результатом непрямої травми — падіння на лікоть або на відведену і витягнуту руку. Проявляються набряком, болем, деформацією суглобу і різким обмеженням рухів.
Діагноз підтверджують за допомогою рентгенографії ліктьового суглоба. При переломах руки без зміщення здійснюють іммобілізацію. При наявності зміщення для відновлення конгруентності суглобових поверхонь проводять операцію — остеосинтез виростків або надвиростків пластиною, гвинтами, спицями та болтами-стяжками. У відновлювальному періоді при переломах верхньої та середньої третини плеча призначають фізіолікування і ЛФК. При внутрішньосуглобових пошкодженнях фізіотерапія протипоказана.
Переломи передпліччя.
Переломи передпліччя складають 11-30% від загальної кількості переломів. Частіше виникають при прямій механічній травмі, безпосередньою причиною перелому руки зазвичай стає удар по передпліччю, падіння з висоти або ДТП. Як правило, ламаються обидві кістки, рідше — одна (променева або ліктьова). Характерна різка біль, набряк, обмеження рухів і деформація в місці пошкодження. При діафізарних переломах руки часто виявляється крепітація і патологічна рухливість. Для уточнення діагнозу виконують рентгенографію постраждалого сегмента.
При ізольованих переломах однієї з кісток передпліччя слід виключити пошкодження Галеацці і Монтеджи. Пошкодження Галеацці являє собою перелом діафізу променя в поєднанні зі зміщенням головки ліктьової кістки. У подібних випадках проводять рентгенографію передпліччя і рентгенографію суглобу. Пошкодження Монтеджи включає в себе перелом діафізу ліктьової кістки і вивих або підвивих головки променя в ліктьовому суглобі. При таких травмах необхідна рентгенографія передпліччя і рентгенографія ліктьового суглоба.
При переломах руки без зміщення виконують знеболення, накладають гіпс, після припинення іммобілізації призначають фізіотерапію, масаж і ЛФК. При діафізарних переломах зі зміщенням рекомендована хірургічна операція — остеосинтез штифтом, пластиною або апаратом Ілізарова. При пошкодженнях Галеацці і Монтеджи здійснюють закриту репозицію і іммобілізацію гіпсовою пов’язкою, при неможливості вправлення і нестабільних переломах проводять оперативні втручання.
Переломи кісток кисті.
Складають більше 30% від загальної кількості скелетних травм. Виникають внаслідок падіння або удару по кисті. Ушкодження кісток зап’ястя зустрічаються рідко. Ускладнюючим моментом при пошкодженнях човноподібної кістки є висока кількість незросшихся переломів, розсмоктування відламків, утворення кіст і помилкових суглобів. Лікування консервативне, за відсутності зрощення і розвитку ускладнень проводять операції — відкритий остеосинтез, видалення позбавленого живлення уламка або артродез кистьового суглоба. Переломи інших кісток зап’ястя, як правило, зростаються без ускладнень.
Переломи п’ясткових кісток спостерігаються часто, можуть бути відкритими або закритими, множинними або поодинокими. Проявляються набряком, синюшністю, болем і утрудненням рухів. Іноді виявляється патологічна рухливість і видима деформація. Для підтвердження діагнозу призначають рентгенографію кисті. Лікування консервативне — закрита репозиція, гіпс. При нестабільних переломах руки і незадовільному результаті репозиції здійснюють відкритий остеосинтез, скелетне витягування або закриту фіксацію спицями.
Переломи пальців також широко поширені. Можуть бути закритими або відкритими, поза- і внутрішньосуглобовими, осколковими, гвинтоподібними, поперечними або косими. Діагноз уточнюють за допомогою рентгенографії пальців кисті. Лікування частіше консервативне. При неможливості зіставлення або утримання відламків використовують закриту або відкриту фіксацію спицею, іноді рекомендують скелетне витягування.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *