Колоїдний зоб щитовидної залози

Головна »
Список хвороб »
ЗОБ »
Колоїдний зоб щитовидної залози

Колоїдний зоб щитовидної залози

Зміст статті:

  • Що таке колоїдний зоб
  • Симптоми колоїдного зоба
  • Причини колоїдного зоба
  • Види колоїдного зоба
  • Діагностика колоїдного зоба
  • Лікування колоїдного зоба
  • Профілактика колоїдного зоба

Що таке колоїдний зоб щитовидної залози?

Колоїдний зоб щитовидної залози – це збільшення органу, викликане скупченням колоїду у фолікулах. При цьому фолікул являє собою одиницю залози, яка за формою схожа на мініатюрний мішечок. Його діаметр не перевищує 1 мм. Всередині він утворений клітинами – тироцитами, а зовні щільно охоплюється дрібними кровоносними судинами і нервовими закінченнями. Саме всередині фолікула формуються і виробляються гормони Т4 і Т3. Скупчення фолікулів в кількості від 20 до 50 штук називається тиреоном.

Колоїд являє собою речовину желеподібної консистенції, містить тиреоглобулін, амінокислоти і йод. Зоб колоїдного походження виникає в тому випадку, коли порушується відтік колоїду з фолікулів.

Симптоми колоїдного зоба щитовидної залози

Коли хвороба перебуває на початковій стадії розвитку, симптоми можуть ніяк не турбувати людину. Найчастіше пацієнт звертається до лікаря, коли щитовидна залоза починає збільшуватися в розмірах.

При цьому проявляються перші ознаки колоїдного зобу, серед яких можна виділити наступні:

  • Людина відчуває відчуття тиску в ділянці шиї;

  • По мірі росту зобу з’являються труднощі з ковтанням;

  • В області розташування щитовидної залози виникає відчуття першіння, що змушує хворого покашливать;

  • Голос стає сиплим;

  • Можуть з’являтися запаморочення і шум у голові, що обумовлено пережатием нервів і судин;

  • Людина відчуває біль в області утворився сайту. Це почуття виникає в тому випадку, якщо вузол швидко збільшується, починають розвиватися запальні процеси або формуються крововиливу;

  • В горлі відчувається ком;

  • В залежності від кількості збільшених вузлів, зоб виступає або з одного боку або з обох, нагадуючи форму метелики;

  • Коли колоїдний вузол перевищує 1 см, хворий в стані промацати його самостійно.

В залежності від того, яка функція щитовидної залози буде порушена, при виникненні колоїдного зоба хворий може відчувати абсолютно різні симптоми:

  • Ознаки гіпотиреозу спостерігаються в тому випадку, коли розрісся колоїд замінює собою тироциты. Пацієнт скаржиться на слабкість, погіршення розумових процесів, зниження апетиту. Хворі часто набряклі, їх обмін речовин сповільнюється, вони починають набирати вагу, з’являється сухість шкіри, знижується потовиділення;

  • Коли фолікули продукують надмірну кількість гормонів, пацієнт страждає від ознак гіпертиреозу. У цьому випадку хворий дратівливий, плаксивий, агресивний, швидко стомлюється. Апетит підвищується, але при цьому людина втрачає у вазі, його мучать проноси, частішає сечовипускання. Зростає кількість серцевих скорочень, може підвищуватися температура тіла;

  • Якщо вироблення гормонів залишається в нормі, але при цьому відбувається накопичення колоїду в фолікулах, хворий пред’являє скарги на відчутне збільшення щитовидної залози. Це стан називається эутиреозом. Сформовані колоїдні кісти перетискають поруч розташовані судини і нерви, що призводить до частих запаморочень, задишки в горизонтальному положенні, труднощі під час ковтання.

Причини колоїдного зоба щитовидної залози

Існує кілька факторів, що призводять до розвитку колоїдного зоба серед них можна виділити наступні:

  • При недостатньому надходженні в організм йоду з їжею і водою щитовидна залоза намагається компенсувати його нестачу за рахунок захоплення цього елемента. Паркан йоду здійснюється з крові. Тим самим збільшується виробництво колоїду на тлі паралельного зростання залози;

  • Вік. Коли чоловік переступив рубіж в 40 років, діяльність окремих фолікулів активізується, що пов’язано з віковими змінами в роботі щитовидної залози. Клітини швидше зношуються, і значна їх частина відмирає. Результатом цього процесу стає освіта в фолікулах великих порожнин, в яких і починає накопичуватися колоїд;

  • Приналежність до жіночої статі. У жінок частіше, ніж у чоловіків в організмі відбуваються гормональні сплески. Вони пов’язані з пологами, вагітністю, годуванням груддю, абортами, климактерическими змінами. Це призводить до того, що відбувається збій відтоку колоїду і його накопичення в щитовидній залозі;

  • Вплив радіації і несприятлива екологічна обстановка часто стає причиною мутацій, що відбуваються в клітинах щитовидної залози. Також вони можуть бути викликані впливом нітратів або курсовим проходженням променевої терапії;

  • Спадковий фактор. Коли у ваших близьких родичів є колоїдний зоб, то існує ризик його розвитку і у вас. Це пов’язано з генними мутаціями, що передаються у спадщину;

  • Отруєння токсичними речовинами, тютюновий дим, робота на шкідливому виробництві – все це позначається на функціонуванні організму в цілому, і на залози діяльності зокрема. Саме цей орган найбільш чутливий до порушення обміну речовин і дисбалансу гормонів, що виробляються іншими органами: гіпофізом, наднирковими, яєчниками;

  • Серйозні психологічні травми, регулярні стреси, життя на тлі нервового виснаження – усе це стає пусковим механізмом для порушення діяльності щитовидної залози;

  • Часті інфекції і запальні процеси послаблюють імунну систему організму, що робить щитовидну залозу більш вразливою до токсинів, що виділяються мікроорганізмами, вірусами і бактеріями, які потрапили в тіло людини;

  • Переохолодження, яке провокує спазм судин по всьому тілу. У результаті цього порушується відтік колоїду і відбувається його застою в фолікулах, що стимулює розвиток зобу.

Види колоїдного зоба щитовидної залози

Існує три види колоїдного зоба щитовидної залози:

  • Дифузне освіта. Воно характеризується тим, що вся щитовидна залоза уражається рівномірно, а вузли при цьому не утворюються. Найчастіше від патології страждають люди у віці до 40 років. При цьому орган збільшується істотно, що і стає причиною для звернення до лікаря;

  • Вузловий колоїдний зоб. При цьому можуть з’являтися як множинні вузли, так і один вузол. Ця патологія найчастіше вражає жіноче населення і нерідко супроводжується розвитком міоми матки. Про освіту багатовузлового зоба кажуть, коли кількість вузлів перевищує два;

  • Кістозно-колоїдний зоб. При цьому колоїдні маси накопичуються в порожнині кісти. Сама вона оточена оболонкою – щільною і еластичною.

Сам по собі колоїдний зоб – одна з найбільш безпечних форм патології щитовидної залози. Однак важливо вчасно провести діагностику і відрізнити колоїдний освіта від пухлинного процесу.

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та ще кілька слів натисніть Ctrl + Enter

Діагностика колоїдного зоба щитовидної залози

Первинна діагностика полягає в обстеженні хворого лікарем-ендокринологом. На прийомі він здійснить пальпацію ураженого місця, а для підтвердження діагнозу відправляє пацієнта на УЗД щитовидної залози.

Ознаки колоїдного зобу, в залежності від їх виду, будуть відрізнятися картиною, виданої ультразвуковим дослідженням:

  • Якщо у хворого багатовузловий колоїдний зоб, то будуть простежуватися кілька утворень;

  • Якщо у пацієнта кіста, що містить колоїд, то вона буде мати чіткі межі і темну капсулу. Вміст освіти однорідне, судин всередині немає;

  • Якщо колоїдний зоб дифузний, щитовидна залоза збільшується в розмірах, вузлів при цьому ні;

  • Якщо освіта носить злоякісний характер, то УЗД видасть вузол, що має неправильну форму, відкладення кальцію, з неоднорідною структурою і безладним кровотоком.

При будь-яких утвореннях і вузлах, що перевищують 1 см, необхідне проведення додаткового дослідження – тонкоголкової пункційної біопсії. Також необхідний забір крові для проведення біохімічного аналізу і вивчення гормонального статусу.

Допоміжними діагностичними методами є: рентгенографія (якщо є ймовірність того, що щитовидна залоза розташована неправильно, є загрудинний зоб або пережиму трахеї), МРТ або КТ (допомагає побачити будова органу, його розміри, щільність новоутворень), сцинтиграфія (дає можливість визначити розмір органу та його функціональну спроможність, наявність вузлів).

Лікування колоїдного зоба щитовидної залози

Тактика терапевтичного впливу багато в чому залежить від характеру зобу, від швидкості прогресування хвороби, від віку пацієнта та інших показників. У більшості випадків колоїдний проліферативний зоб не вимагає спеціальної терапії. Коли він не впливає на функціональність щитовидної залози, не здавлює трахею та гортань, не викликає косметичного дефекту, то достатньо просто спостереження за хворим. Пацієнту показане регулярне відвідування ендокринолога.

Коли колоїдний зоб має тенденцію до прогресування, то необхідна його терапія. Зменшити вузлові утворення допоможе лікування тиреоїдними гормонами. Це дозволить знизити секрецію ТТГ і вплинути на розміри щитовидної залози. Така ж тактика використовується для лікування дифузного зобу.

Альтернативою хірургічному втручанню є лікування радіоактивним йодом. Воно полягає у прийнятті ізотопу всередину, коли під його впливом руйнуються аномально активні тканини щитовидної залози.

З профілактичною метою хворим колоїдним зобом прописують мінеральні добавки, покликані заповнити дефіцит йоду в організмі. Це може бути такий засіб, як Йодомарин або Калій йодид.

По темі: Тест на визначення рівня йоду в організмі

Оперативне втручання при колоїдному зобі буває показано досить рідко, так як це захворювання вважається доброякісним.

Однак є винятки, до яких відносяться:

  • Виражені порушення функціонування щитовидної залози, що не піддаються корекції лікарськими засобами протягом більш ніж півроку;

  • Колоїдний зоб з утворенням безлічі вузлів;

  • Швидке і неконтрольоване зростання вузла;

  • Збільшення освіти в обсязі, що перевищує 3 см;

  • Висока ймовірність розвитку раку щитовидної залози;

  • Видимий косметичний дефект.

Як правило, операція проходить без ускладнень, і через нетривалий час (менше тижня) пацієнт може повернутися додому. Перші три тижні йому потрібно віддати пріоритет спокійного способу життя, обмежити фізичні навантаження і дотримуватися певного меню, що складається з рідких та пюреподібних страв. При необхідності лікарі призначають прийом гормонів, щоб компенсувати їх дефіцит.

По темі: Ефективні рецепти народної медицини від Зобу

Профілактика колоїдного зоба щитовидної залози

Профілактичні заходи дозволять якщо не уникнути, то мінімізувати ризик виникнення колоїдного зоба.

Тому слід дотримуватися нескладних рекомендацій:

  • Уникати відвідування місць з підвищеною радіацією або несприятливою екологічною обстановкою;

  • Не займатися самолікуванням, зокрема, уникати прийому препаратів йоду і кальцію без попередньої консультації з лікарем;

  • Включити в свій раціон капусту, картоплю, кукурудзу;

  • Не допускати переохолодження організму;

  • Використовувати в якості приправи не звичайну сіль, а збагачену йодом;

  • Підтримувати імунну систему, використовувати вітамінні комплекси в осінньо-весняні періоди;

  • Займатися спортом, частіше здійснювати прогулянки на свіжому повітрі;

  • Виконувати дихальну гімнастику;

  • Дотримуватися правильного режиму дня, виділяти достатньо часу на сон;

  • Не забувати про регулярних профілактичних оглядах у ендокринолога. Особливо в тому випадку, коли є небезпечна спадковість.

Що стосується прогнозу на одужання, то в більшості випадків сприятливий. Якщо хвороба була вчасно виявлена, правильно діагностовано, і пацієнт регулярно обстежується у ендокринолога, то ризик переродження зобу в злоякісне утворення низький. Також не слід забувати про профілактичні заходи.

Автор статті: Зуболенко Валентина Іванівна, лікар-ендокринолог, спеціально для сайту ayzdorov.ru

Переклад матеріалу з дозволу автора сайту ayzdorov.ru